Рада вітати вас, мої колеги, на цій сторінці!
Новий навчальний рік і нові виклики. Що робити педагогам, коли учні до домашнього завдання неохоче беруться, а буває й зовсім не виконують?!
Домашнє завдання — обов’язковий елемент навчального процесу. Кожна дитина унікальна, відповідно здібності та темп запам’ятовування інформації у кожного також різний. Саме для того, щоб підлаштуватися під кожного учня та допомогти закріпити вивчений матеріал і потрібні домашні завдання.
Далі ми дізнаємося причини відмови дітей від виконання домашні завдань, поговоримо про те як їх мотивувати та як правильно налагодити освітній процес.
Через що учні бойкотують домашні завдання
При заглибленому аналізі можна виокремити такі основні причини:
1. Школярі не розуміють що саме та як потрібно виконувати.
Цілком ймовірно, що умова завдання для окремих учнів може звучати занадто складно, або вони банально заплутались. Щоби цьому запобігти, рекомендуємо взяти на озброєння такі методи:
✔ чітко озвучте чи пропишіть інструкцію як виконувати домашнє завдання;
✔ за кілька хвилин до завершення уроку детально поясніть що саме слід робити вдома;
✔ перевірте чи вивчений матеріал співпадає із самим завданням;
✔ порадьте учням виконувати завдання цього ж дня, максимум на наступний, поки отримані знання свіжі, а діти добре розуміють суть завдання.
Цікава книга. Особливо актуальна в наш час.
До Дня психолога лекція на тему
"Психологічний супровід дітей в умова кризових викликів"
Корисне відео про "Кризове консультування" від О.Гальчинського.
Зараз дуже важливо завжди бути в ресурсі, вміти долати страхи та паніку. Ось тут я підібрала відеоматеріал з цікавими порадами відомої психологині Світлани Ройз. Пропоную й вам переглянути.
Цікаво про успіх в роботі для підготовки учнів до ЗНО від Лілії Гриневич.
Консультація від Сосновської М.В., консультанта МЦРППО Кропивницької міської ради
У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу.
Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню.П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів.
Але 5-й клас – це період адаптації до середньої ланки школи.
Адаптація - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.
У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники.
Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя».
Незважаючи на таку гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.
Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов’язаний зі значними проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.
Саме педагоги, батьки, фахівці психологічної служби мають допомогти дітям.
Психологічні особливості молодшого підліткового віку.
Набуття почуття дорослості, прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого - основна характеристика молодшого підлітка.
Пошук власної унікальності, пізнання власного «Я».
Заміна провідного виду діяльності - навчальної на спілкування - «Пізнання іншої, схожого на мене, дає можливість як у дзеркалі побачити і зрозуміти власне Я».
Висока розумова активність здатна розвиватися тільки в діяльності, що викликає позитивні емоції, відсутність адаптації до невдач, статусу «гіршого». Успіх (неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання.
Фізіологічні особливості пубертатного віку визначають крайню емоційну нестабільність підлітка.
Поява потреби у гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищений інтерес до питання про «співвідношенні сил» у класі; прагнення уникнути ізоляції, обзавестися вірним другом.
Підвищена стомлюваність.
Відсутність авторитету віку; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому.
Відраза до необґрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів.
Вимогливість до відповідності слова і діла; підвищений інтерес до спорту.
Проблеми:
Психологічні:
Зміна умов навчання;
Різноманітність і якісне ускладнення вимог, що висуваються до школяра різними вчителями;
Зміна позиції «старшого» у початковій школі на статус «самого маленького» у середній.
П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.
Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:
1) слабка навчальна підготовка у початкових класах.
2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.
3)Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.
Наслідки:
У адаптаційний період діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв'язаними», надмірно гучними, метушливими.
Відбувається зниження працездатності, діти можуть стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит.
Ознаки успішної адаптації:
Ø задоволеність дитини процесом навчання;
Ø дитина легко справляється з програмою;
Ø ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;
Ø задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.
Ознаки дезадаптації:
Ø змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини.
Ø небажання дитину ділитися своїми враженнями про проведений день.
Ø прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.
Ø небажання виконувати домашні завдання.
Ø негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.
Ø скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.
Ø неспокійний сон.
Ø труднощі ранкового пробудження, млявість.
Ø постійні скарги на погане самопочуття.
Чим можна допомогти ?
Ø Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.
Створюйте умови для розвитку самостійності у поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність
ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ
- Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.
- Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).
- Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).
- Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.
- Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.
- Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
- Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.
ПОРАДИ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ
5-х класів щодо успішної адаптації учнів:
· проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;
· реалізовувати демократичний стиль керівництва;
· не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;
· намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету;
· орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;
· допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:
· проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;
· залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;
· на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;
· звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить
ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАСАХ
- Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
- Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.
- Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
- Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
- Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
- Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.
- Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.
- Забезпечуйте систематичне повторення.
- Уникайте перевантаження дітей.
- Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах.
Як навчитися керувати власними емоціями
Рекомендації,
які допоможуть Вам боротися з негативними емоціями.
Визначте
негативні чинники, що призводять у Вас до виникнення надмірного емоційного
напруження. За допомогою позитивного мислення спробуйте змінити своє ставлення
до них.
Забезпечуйте
високий життєвий потенціал у здоров'ї, освіті, праці, сім'ї; позитивному
мисленні. Він гарантує високу емоційну стійкість.
В
критичній ситуації зробіть паузу. Варто пам'ятати, що успішність побудови
особистої програми захисту від надмірних емоцій залежить від того, наскільки
точно і вчасно Ви навчилися відчувати, що вступаєте в їх зону і втрачаєте
самоконтроль.
Тому
необхідно шукати способи зупинки самого себе, «зробити паузу». На цій стадії
важливо «взяти перерву» зусиллям волі перервати свої дії:
~ зробити
паузу в спілкуванні (помовчати кілька хвилин, замість того, щоб з
роздратуванням відповідати на несправедливе зауваження);
~ порахувати
до 10;
~ вийти
з приміщення;
~ переміститися
в іншу, віддалену частину приміщення.
Якщо
втрата самовладання відбулася на роботі, доцільно перевести свою енергію в іншу
форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим, що дасть можливість зняти
напругу:
~ перебрати
свої ділові папери, полити квіти на підвіконні, заварити чай;
~ вийти
в коридор (звичайно, на перерві, але якщо, то...) і поговорити з колегами на
нейтральні теми (про погоду, покупки й ін.);
~ підійти
до вікна і подивитися на небо і дерева, порадіти сонцю, дощеві або снігові;
~ звернути
увагу на людей, що йдуть вулицею. Спробувати уявити, про що думають ці люди;
~ зайти
в туалетну кімнату і на 2-3 хвилини опусти долоні під холодну воду тощо.
Такі
"перерви" потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли
відбувається втрата самоконтролю. Важливо, щоб дія "зупинки себе"
ввійшла у звичку.
Прочитайте рекомендації, будь ласка.
Іноді у нас, як і у всіх жи вих людей бувають негативні емоції. Пропоную кілька порад, щоб досягнути ем оційної стабільності.
Рекомендації, які допоможуть Вам боротися з негативними емоціями.
Визначте негативні чинники, що призводять у Вас до виникнення надмірного емоційного напруження. За допомогою позитивного мислення спробуйте змінити своє ставлення до них.
Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров'ї, освіті, праці, сім'ї; позитивному мисленні. Він гарантує високу емоційну стійкість.
В критичній ситуації зробіть паузу. Варто пам'ятати, що успішність побудови особистої програми захисту від надмірних емоцій залежить від того, наскільки точно і вчасно Ви навчилися відчувати, що вступаєте в їх зону і втрачаєте самоконтроль.
Тому необхідно шукати способи зупинки самого себе, «зробити паузу». На цій стадії важливо «взяти перерву» зусиллям волі перервати свої дії:
зробити паузу в спілкуванні (помовчати кілька хвилин, замість того, щоб з роздратуванням відповідати на несправедливе зауваження);
порахувати до 10;
вийти з приміщення;
переміститися в іншу, віддалену частину приміщення.
Якщо втрата самовладання відбулася на роботі, доцільно перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим, що дасть можливість зняти напругу:
перебрати свої ділові папери, полити квіти на підвіконні, заварити чай;
вийти в коридор (звичайно, на перерві, але якщо, то...) і поговорити з колегами на нейтральні теми (про погоду, покупки й ін.);
підійти до вікна і подивитися на небо і дерева, порадіти сонцю, дощеві або снігові;
звернути увагу на людей, що йдуть вулицею. Спробувати уявити, про що думають ці люди;
зайти в туалетну кімнату і на 2-3 хвилини опусти долоні під холодну воду тощо.
Поради для організації уроку(за матеріалами "Всеосвіти")
Урок у початковій школі триває 35-40 хвилин. Здається, що за цей час неможливо досягти всіх запланованих цілей, але якщо вдало поєднувати фізкультхвилинки з кінезіологічними вправами – вдалий результат гарантовано.
Результати наукових досліджень свідчать, що існує зв'язок між мовленнєвим розвитком та рівнем розвитку дрібної моторики рук. Саме тому вчителі під час підготовки учнів до школи та у початкових класах розвиток мовлення дітей починають не зі скоромовок та віршів (хоча й це дуже корисно), а з гімнастики для долоньок і пальчиків.
Педагог розуміє цей зв’язок між мовленнєвою та дрібною моторикою, тим паче коли помічає мовні проблеми у дитини. Якщо не зреагувати своєчасно, надалі в учня може виникнути дисграфія.
Розв’язати ці проблеми покликана наука кінезіологія – вона вивчає розвиток розумових здібностей і фізичного здоров’я через рухові вправи.
Якщо систематично виконувати певний комплекс завдань та вправ, можна досягти дійсно позитивних результатів:
зміцнити здоров’я дитини шляхом виконання нескладних та цікавих фізичних завдань;
за систематичної практичної діяльності покращити пам’ять учнів, сприйняття, увагу, мову та слух;
значно поліпшити просторові уявлення, фантазію та творчі здібності;
розвинути працездатність та досягти результативності освітньої діяльності, покращити настрій та стабілізувати психоемоційний стан, зменшити кількість конфліктних ситуацій у колективі.
Щоб вправи приносили результат, дорослий (вчитель, психолог, батьки) повинен виконувати їх разом з дітьми, поступово збільшуючи час та складність.
У пригоді стане такий алгоритм:
Спочатку варто пояснити дітям, що вони будуть робити та навіщо це потрібно.
Наступний крок – навчитись виконувати вправи повільно та чітко, відповідно до авторських вимог.
Поступово прискорювати темп.
Бажано пробувати виконувати завдання без мовного та зорового контролю. Для цього рекомендується легко прикушувати язика та заплющувати очі.
Згодом можна залучити очі, руки та язик.
Коли дитина натренується виконувати завдання, доречно навчити її дихальних вправ та візуалізації за допомогою власної фантазії.
Одним з простих способів корисного відпочинку дитини під час навчання є самомасаж. Він також позитивно впливає на настрій, емоційний фон, має загальнозміцнювальну дію на м’язову систему, підвищує тонус, еластичність і скорочувальну здатність м’язів рук. А це своєю чергою покращує розвиток каліграфічних умінь у молодших школярів.
Під час самомасажу необхідно звертати увагу на різноманітність прийомів його виконання. Доречними будуть погладжування, розтирання, розминання, відтискання, динамічні рухи та відпочинок – розслаблення м’язів. Діти залюбки виконують самомасаж долонь, пальців рук, адже це не лише корисно, але й приємно.
У школі можна використовувати такий комплекс вправ:
З голосним криком пробігтися класною кімнатою, розмахуючи руками. За командою вчителя різко зупинитися та розслабити все тіло, видихнути. Під час такої вправи учні можуть зняти емоційну напругу, розважитись та відновити дихання – це допоможе налаштуватись на новий урок, або виконання складного завдання.
Зручно сісти на стілець, або лягти на спину (вдома), витягнути перед собою руку із затиснутим у долоні яскравим предметом. За командою дорослого потрібно розпочати довільні рухи рукою й лише одними очима спостерігати за траєкторією предмета. Головна умова – не рухати головою.
Вправа «У польоті». Необхідно встати, виконати кілька сильних махів руками у різні сторони й уявити себе у польоті. Потім міцно заплющити очі і продовжити «літати», розмахуючи «крилами».
Ретельно масажувати ліву руку від ліктя до зап’ястя і назад. Потім від плеча до ліктя і назад. Спочатку виконувати однією рукою, а згодом – іншою.
Ця вправа буде зручною для використання на уроках фізичної культури, або вдома. Потрібно сісти на підлогу, витягнути перед собою ноги й повільно згинати та розгинати пальці обох ніг – синхронно, по черзі. Трохи пізніше додайте відповідні рухи долонями. Не у всіх дітей можуть одразу синхронізуватись рухи ніг та рук, але з часом це виконуватиметься автоматично.
Вправа «Орієнтир». Дорослий ховає у кабінеті іграшку. Один учень міцно заплющує очі, а інший дає вказівки, куди необхідно рухатись. Наприклад, три кроки вправо, два вліво. Потім ролі у парі змінюються.
Вправа «Кулак, ребро, долоня». Вчитель говорить ці слова повільно. Учні спочатку лівою, а потім правою рукою виконують певні рухи. Темп згодом пришвидшується, а діти виконують це завдання вже двома руками одночасно.
Для роботи потрібно взяти чистий аркуш паперу та два олівці або ручки. Сторінку можна розділити навпіл вертикальною лінією. За командою діти починають одночасно малювати обома руками так, щоб дзеркально зобразити дві частини одного предмета.
Вправа «Будинок». Необхідно з’єднати кінцеві фаланги випрямлених пальців рук. Пальцями правої руки з силою натиснути на пальці лівої, потім навпаки. Відпрацювання цих рухів відбувається для кожної пари пальців окремо. Згодом темп виконання роботи пришвидшується.
Всі ці нескладні вправи стануть у пригоді вчителю-практику та батькам, а щирий захват учнів буде найбільшою винагородою.
НАПЕРЕДОДНІ ДНЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ АКТУАЛЬНО
Рекомендації
психолога вчителю щодо організації навчально-виховного процесу в класі
1.Поводьтеся так,
щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте
їхню активність.
2.Не
відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
3.Дотримуйтеся
доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте
необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний
настрій у класі.
4.Стежте за
правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми
учнів.
5.Надавайте учням
можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості
кожного, хорошого настрою і поведінки.
6.Створюйте умови,
щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
7.Не принижуйте
учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не
сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.
8.Будьте
привітними.
9.Не виявляйте
антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти
відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими
очікуваннями.
10.Не припускайте
появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
11.Умійте керувати
емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те,
що під силу дорослому, будьте терплячими.
12.Не соромтеся
виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе
досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний,
оптимістичний учитель.
13.Підтримуйте
контакт з учнями поза уроками, на заняттях
гуртка, позакласних заходах, спільних походах.
Адаптація учнів до 10 класу
Після дев’ятого класу
найчастіше залишаються учні, інтелектуальний рівень яких вищий за середній, але
колишній відмінник може перетвориться на середнячка, а «твердий хорошист» — на
трієчника.
Батьки, наполягаючи на
престижному навчанні, не розуміють, чому їхня дитина стає похмурою, млявою,
розгубленою, або, навпаки: дратівливою, агресивною чи зухвалою, злою тощо.
Річ у тім, що
змінились критерії оцінювання, втрата звичного статусу в групі, зміна
самооцінки, ставлення до себе. Відбувається різка зміна у сфері самосприйняття
і самоусвідомлення. Це призводить до розвитку механізмів захисту, неадекватної,
неконструктивної поведінки, виникнення афективних реакцій, депресії тощо. Тобто
виникає проблема: соціально-психологічна дезадаптація.
Друга проблема —
установка на продовження мораторію дитинства. Багато батьків саме тому бажають,
щоб їхня дитина перейшла до десятого класу. Вони перед завершенням освіти та
вступом до вищого навчального закладу, «дозволяють» дитинці «розслабитися»: провокують
інтерес до всього, що не навчання і не робота-спорт: до спілкування (як у
підлітків), досвід «дорослого життя» тощо. Це можна зрозуміти: цей досвід, не
пов’язаний тільки з навчанням, має величезне значення для подальшого життя та
розвитку 15—16-річної людини.
Зазвичай необхідність
адаптації виникає у зв’язку з кардинальною зміною діяльності людини і її
соціального оточення. У десятикласників змінюється соціальне оточення (новий
склад класу та вчителів) і система діяльності (нова навчальна ситуація нового
ступеня освіти). Ситуація новизни є для будь-якої людини певною мірою
тривожною. А якщо для старшокласника це ще й пов’язано з вибором навчального
профілю, то ризики підвищеної тривожності та виникнення шкільної і навіть
соціальної дезадаптації збільшуються. Тому зміст адаптаційного періоду в
профільних ЗНЗ полягає в тому, щоб зробити природний процес адаптації більш
інтенсивним.
Мета адаптаційного
періоду учнів 10 класів до умов профільного навчання — допомогти учням швидше
познайомитися одне з одним, з новими вчителями та з новою навчальною ситуацією.
У юності особливо
зростає необхідність у визнанні та захищеності, як ніколи стають актуальними
потреби в спілкуванні й одночасно у відособленні. Спілкуючись один з одним,
юнаки відчувають необхідність знайти своє «Я», зрозуміти свої життєві
перспективи. Тому через весь адаптаційний період проходить ідея самопізнання і
самовизначення в життєвих цінностях, в уявленні образу «Я» як власними очима,
так і очима інших.
Тому варто навчати
дітей відповідного віку засобів самопізнання, самосприйняття і саморозвитку в
контексті взаємодії з оточуючими людьми і в умовах культурних, соціальних,
економічних реалій суспільства.
Рекомендації вчителям-предметникам щодо навчання, виховання
10-класників
-При визначенні профілю
навчання враховуйте не лише здібності, а й професійні наміри учнів.
-Будуйте навчальний
процес так, щоб учні сприймали профільне навчання як можливий у майбутньому вид
діяльності.
-Щоб допомогти учням
краще познайомитись один з одним, або щоб змінити статус «неприйнятих» до
колективу, плануйте урочну та позаурочну діяльність учнів у динамічних групах,
застосовуйте інтерактивні методи взаємодії, заохочуйте учнів до участі у всіх
заходах класного керівника та вчителів-предметників.
-Важливо знати очікування
дітей щодо профільного навчання, їх мотивацію, стимулюйте у них бажання
вчитись.
-Переконуйте, що
успішність навчання залежить лише від самих учнів, їх готовності брати на себе
відповідальність за своє майбутнє.
-Організовуйте спільні
завдання для хлопців та дівчат, щоб вони мали змогу пізнавати особливості
протилежної статті та набувати досвіду статево-рольової взаємодії.
-Для підвищення
згуртованості класу, формування навичок групової взаємодії, пропонуйте учням
розв’язувати спільно проблемні ситуації та обов’язково аналізувати результати
своєї роботи, визначати причини невдач та успіхів.
-Мало бажаних учнів
залучайте до різних заходів, що проводяться у школі, підкреслюйте їх
достоїнства перед класом, хваліть за найменші успіхи.
-Порівнюйте роботу учня
з його попередніми роботами, а не з роботами інших.
-Уникайте критики
учнів при свідках.
-Дозволяйте учневі
самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.
-Не наполягайте на
відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об’єднуйте їх
у групи.
-Надавайте можливість
учням висловлювати свої думки, формуючи їх індивідуальність та впевненість.
-Проводьте класні
виховні години, на яких:
навчайте самоаналізу,
самопізнання, самокритики;
-Розвивайте
комунікативні здібності учнів:
-Навчайте культури
поводження у колективі;
здійснюйте гендерне
виховання, пояснюйте особливості чоловічої та жіночої психіки;
здійснюйте
профорієнтаційну діяльність;
виховуйте такі якості
як толерантність, відповідальність, самостійність.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Дякую! Ваша думка важлива.