Порадник батькам та опікунам щодо ментального здоров'я. Тисніть тут.

За підрахунками Міністерства охорони здоров'я, через війну в Україні не менш як 60% українців потребують психологічної допомоги. Переживання травматичного досвіду, пов’язаного з війною, може мати довготривалі негативні наслідки для психіки та унеможливлюватиме подальше нормальне життя.

ПРООН працює над тим, аби психологічна допомога була максимально доступною для всіх українців. У ці складні часи не кожен має змогу звернутися до спеціаліста. Саме тому ПРООН підтримали ініціативу Національної психологічної асоціації зі створення серії тематичних вебінарів, в яких фахівці пояснюють, чому люди частіше стикаються з психологічними проблемами під час війни та діляться дієвими техніками, як із ними впоратися.

🎥 Кожен із вебінарів можна переглянути на YouTube-каналі ПРООН:

🟩 Втрата та горювання. Стратегії підтримки дітей та дорослих

https://youtu.be/EANUoHLviX0

🟩 Спілкування та психологічна стійкість в умовах інформаційної війни https://youtu.be/OJeL9fVn6Vg

🟩 Як спілкуватися з родичами та друзями під час війни

https://youtu.be/_AhFpOAdRrs

🟩 Як підтримувати дітей під час війни

https://youtu.be/d9n_iIsZhio

🟩 Як підтримувати дітей із порушеннями розвитку під час війни

https://youtu.be/Zq6m-ttoCoE

🟩 Самодопомога та підтримка у ситуаціях невизначеності

https://youtu.be/T9XhW2PywPA

🟩 Я бачу людину в стресі. Як допомогти?

https://youtu.be/P-yxxKJdHyI

🇺🇳🇳🇱 Вебінари підготовано Національною психологічною асоціацією за сприяння ПРООН та фінансування Уряду Королівства Нідерландів у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру.

Embassy of Ukraine in the Kingdom of the Netherlands UNDP Ukraine / ПРООН в Україні

#StayAndDeliver #UNRPP

🔥 Екологічні способи виражати злість

Вияв негативних емоцій та злості – це норма життя. Особливо в сучасних умовах, коли мільйони українців відчувають агресію та образу через дії ворога.

Пригнічувати ці емоції – не вихід, адже це лише може зашкодити вашому емоційному стану, зробити вас дратівливою людиною та призвести до конфліктів із близькими.

✅ Натомість існують екологічні способи виражати злість:

📍*Активна ходьба або спорт* – бойові мистецтва, силові вправи, динамічні танці.

📍*Побийте подушку або покидайте каміння у воду.* Під час процесу проговорюйте свої почуття, образи та гнів. Говоріть усе, про що думаєте, навіть якщо це дуже погані слова.

📍*Можна взяти ковдру за кінці й витрушувати її з усієї сили.* Або міцно скрутити рушник.

📍*Розслабити тіло і звільнитися від внутрішньої напруги та агресії допомагає масаж.*

📍*Лайка вголос* – це також дієвий спосіб звільнитися від агресії.

📍*Гучний спів та агресивна музика.*

📍*Прибирання та впорядкування речей* як один із видів активності також є дієвим способом вивільнити внутрішню злість.

Я давно шукаю та збираю різні ідеї та іграшки, які можна давати дітям з собою в садок та до школи. Щоб це давало відчуття контакту, відчуття “я з тобою”, – наче близький тримає за руку – щоб було універсальним, багатофункціональним, маленьким (бо не у всіх садочках і школах дозволяють іграшки), обов’язково м’яким, щоб було приємно торкатися”, – дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз поділилася ідеєю щодо того, як заспокоїти і “заземлити” дитину, повернути їй відчуття власного тіла.

Про те, які іграшки можна давати з собою до закладів освіти дітям різного віку, читайте в колонці від Світлани.

Потрібна така іграшка, щоб із нею могли гратися діти різного віку, щоб вона привертала увагу в укритті. І щоб був вибір в образах.

Такими іграшками стали еластичні браслети й пухнасті гумочки для волосся. На них закріплені досить великі м’які тварини чи фантастичні істоти. Їх можна використовувати і в “мирних темах” – під час адаптації дитини до школи чи садочка.Коли дитина переживає стрес, вона часто почувається самотньо і може втратити відчуття тілесності. Я радила такі браслетики родинам і вихователям – і це допомагало під час тривоги: їх надягали на ручки, на ніжки, коли дитина говорила, що не може йти, а руки в неї були холодними.

З однією родиною ми домовилися, що на браслетику, на внутрішній частині, мама намалює сердечко й напише кілька слів для доньки. А в іншій родині – у небезпечному місці – батьки написали на браслеті номери телефонів.

Іграшка на браслетику може символізувати якусь суперсилу (як у покемона).

У гумочок є лапки – можна торкатися їх і просити, щоб дитина робила рухи ручками й ніжками. Таких гумочок є багато різних (я купила п’ять-шість із тваринами) – можна запитати в дитини, ким вона сьогодні хоче бути, і просити “зіграти” тварину, зобразити рухи, видати звуки. Якщо вже є кілька таких “іграшок”, можна грати в рольову гру.

З дитиною важливо спробувати надягти браслетики та гумку на різні ручки (є діти, які можуть носити лише на правій чи на лівій, а є ті, кому це взагалі не підходить).

Я шукала в інтернеті за запитами “м’яка іграшка браслет”, “браслет-ломака”, “браслет-лінійка”, “пухнасті гумки для волосся”, “гумки для волосся іграшки”.

Упевнена, що колись точно іграшки й аксесуари знов стануть просто іграшками й аксесуарами.

Світлана Ройз, дитяча й сімейна психологиня

“ТурБОТа про ВПО”: корисний чат-бот для тих, хто вимушено покинув домівки через війну

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом. Згідно зі статистикою в Україні понад 25% дітей хоча б раз стикалися із цькуванням в школі, менше половини з яких розповідали про це батькам. Як дорослі можуть розпізнати булінг розповідають фахівці порталу «Дитячий психолог».

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття. Кривдники знаходять безліч причин, аби образити дитину. Це може стосуватися її зовнішності, поведінки, власною думкою, яка не збігається з думкою більшості.

Ознаки булінгу:

Коли дитина не хоче йти до школи, симулює хворобу, плаче, агресивно поводиться при згадуванні однокласників – це привід замислитися. Мова не йде про поодинокі випадки. Увагу слід звернути, якщо така поведінка систематична.
Дитина стала полохливою та замкнутою. Вона мало розмовляє, в неї спостерігаються різкі зміни настрою – це може бути наслідком булінгу.
У дитини з’явилися синці чи інші травми, походження яких вона відмовляється пояснювати або вигадує причини, вона приходить у брудному, розірваному одязі – це можуть бути ознаки фізичного цькування.
У дитини з’явилися прояви селфхарму – поведінки, коли людина наносить собі фізичні травми, щоб зменшити психологічний біль та стрес.
Дитина має труднощі в спілкуванні, ні з ким не товаришує, відмовляється брати участь у шкільних заходах.

Підпишіться Коли ви бачите, що ваша дитина стає надмірно агресивною, то треба діяти м'яко та виважено. ЯК краще це зробити, ви можете прочитати в статті.

Наших дітей важливо навчити правильно турбуватись про себе. В цьому відео розглядають найдієвіші практики та методи навчання цьому.

До всесвітнього дня поширення інформації про аутизм рекомендую переглянути відеозапис від фахівців "Коло сім'ї"

Пропоную переглянути поради від Світлани Ройз, відомої психологині, щодо того як навчитися долати паніку.

У світі повному жорстокості та непевності кожен повинен вміти себе захистити. В умовах повномасштабної війни одним із проявів жорстокості до дітей є насильство сексуального характеру. Пропоную усім бажаючим ознайомитись із методичним посібником "Навчіть дитину захищатися".

Лайфхаки для батьків, педагогів

Слайд 1

Адаптація 10 класу до навчання у старшій школі Особливості навчання учнів старшої школи Що таке адаптація? Що таке соціальна адаптація? Періоди адаптації Проблема адаптації в новому Проблема адаптаційного періоду десятикласників Основне завдання учителя в період адаптації Які особливості потрібно враховувати батькам дорослих школярів Рекомендації вчителям Рекомендації батькам

Слайд 2

Особливості навчання учнів старшої школи

Слайд 3

Старші школярі вже включаються в новий тип діяльності-навчально-професійний. Навчальна діяльність для учнів старших класів є засобом реалізації життєвих планів, тому вона спрямована на структурну організацію і систематизацію індивідуального досвіду шляхом його розширення і поповнення. У цьому віці навчальна інформація може бути осмислена самостійно і учні здатні самі вибирати форми отримання інформації.

Що таке адаптація?

Слайд 5

це сукупність фізіологічних, психологічних та соціальних реакцій, що лежать в основі пристосування організму особистості до зміни навколишніх умов життя, спрямованих на створення передумов нормального функціонування в незвичних умовах проживання і діяльності.

Слайд 6

Що таке соціальна адаптація?

Слайд 7

– це пристосування людини до умов соціального середовища , яке передбачає: 1. адекватне сприйняття навколишньої дійсності і самого себе; 2. адекватну систему відносин і спілкування з оточуючими; 3. здатність до праці, навчання, організації дозвілля та відпочинку; 4. здатність до самообслуговування і самоорганізації; 5. мінливість (адаптивність) поводження відповідно до очікування інших.

Слайд 8

Періоди адаптації

Слайд 9

Перший період адаптації – це перший рік життя дитини, до того ж перші три місяці-це період критичної адаптації. Другий період адаптації – починається з того часу, коли дитина вчиться розмовляти. Третій період - входження дитини в колектив (яслі, садочок) . Четвертий період – навчання в школі, де дитина переживає процес адаптації декілька раз – в 1 класі, 5 класі, 10 класі.

Слайд 10

Проблема адаптації в новому колективі

Слайд 11

Дуже важливою для сучасного 10 класу є проблема адаптації до нового колективу, оскільки мало хто при навчанні в 10 класі залишається в тому ж самому колективі, в якому вчився до цього.

Слайд 12

Проблема адаптаційного періоду десятикласників

Слайд 13

неадекватне сприйняття навколишнього світу і власної особистості може виявлятися в зниженні конструктивності поведінки, частих афективних реакціях, виникає пригніченість і депресія. Подібний стан прийнято кваліфікувати як соціально-психологічну дезадаптацію, яка потребує індивідуальної роботи з психологом

Слайд 14

Основне завдання учителя в період адаптації

Слайд 15

надати учням інформацію для роздумів, яка буде мати високий ступінь проблемності, забезпечить вільний вибір і необхідність визначення власної точки зору.

Слайд 16

Які особливості необхідно враховувати батькам дорослих школярів?

Слайд 17

По-перше, частина дітей (мабуть, все ж таки, невелика) вже визначилася з своїми професійними перевагами, хоча психологи звертають особливу увагу на той факт, що вибір професії – це процес, який проходить протягом тривалого періоду. По-друге, іншою особливістю старших підлітків стає повернення інтересу до учбової діяльності, що не може не радувати батьків. Більшість батьків хотіли б, щоб їхні діти пішли вчитися далі, отримали вищу освіту.

Слайд 18

Рекомендації вчителям :

Слайд 19

При визначенні профілю навчання враховуйте не лише здібності, а й професійні наміри учнів. Будуйте навчальний процес так, щоб учні сприймали профільне навчання як можливий у майбутньому вид діяльності. Переконуйте, що успішність навчання залежить лише від самих учнів, їх готовності брати на себе відповідальність за своє майбутнє. Для підвищення згуртованості класу, формування навичок групової взаємодії, пропонуйте учням розв’язувати спільно проблемні ситуації та обов’язково аналізувати результати своєї роботи, визначати причини невдач та успіхів. Порівнюйте роботу учня з його попередніми роботами, а не з роботами інших. Уникайте критики учнів при свідках. Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об'єднуйте їх у групи. Надавайте можливість учням висловлювати свої думки.їх індивідуальність та впевненість.

Слайд 20

Рекомендації батькам :

Слайд 21

Допоможіть дитині обрати майбутню професію, але не робіть це за неї, не тисніть на її вибір. Діліться власним досвідом, не забувайте, що Ви колись теж були старшокласниками. Якщо дитина робить щось неправильно, не кричіть і не вказуйте що робити, а намагайтеся пояснити можливі варіанти вирішення проблеми і нехай дитина сама обере той варіант, який підходить їй найбільше. Пам’ятайте, виховуючи старшокласника, не потрібно робити все за нього або навпаки залишити один на один зі своїми проблемами, а будьте готові йти з ним разом, йти поруч, іноді – трішки попереду, якщо потрібно,то спрямувати у потрібному напрямку.

Навчальна настільна гра «Галопом по Європах» призначена для роботи з дітьми від 12-ти років в якості додаткового ресурсу в межах впровадження програми виховних заходів «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» для учнів 7 – 11 класів з питань попередження торгівлі людьми.

galopom photo Мета гри — шляхом ефективного управління своїми життєвими планами, аналізу можливих ризиків та наслідків необачних вчинків досягти максимально більшої стабільності, подорожувати світом та мати власну справу. Обговорити проблему трудового трафіку й торгівлі людьми, проаналізувати причини та наслідки цього явища.

Ведучий пропонує гравцям протягом гри побувати у трьох країнах світу, досягнувши перед цим соціальної та фінансової стабільності, зібравши необхідні для поїздок документи.

У грі «Галопом по Європах» учасники умовно потрапляють в різні ситуації під час планування виїзду за кордоном, обговорюють проблему трудової міграції й торгівлі людьми, аналізують причини та наслідки цього явища.

Гра не тільки розвиває ерудицію і передбачливість, але і стане у нагоді для подальшого успішного життя.

Комплект гри:

роздрукований та підготовлений матеріал;
гральні кубики, 2 шт.;
фішки гравця, 4 шт.

Матеріал гри для друку	Кількість	Рекомендації для друку та підготовки
Інструкція	1 копія	Друкувати у вигляді брошури
Запитання та відповіді до карток	1 копія	Друкувати у вигляді брошури
Ігрове поле	1 копія	Односторонній друк. Вирізати та склеїти відповідно до малюнку-інструкції
Валіза з позначками	4 копії	Двосторонній друк, альбомна орієнтація, перегортання з короткого краю. Вирізати та склеїти відповідно до малюнку-інструкції
Грошові банкноти	7 копій	Односторонній друк. Банкноти вирізати
Картки для збору у валізу	1 копія	Односторонній друк. Картки вирізати
Картки «Шанс»	1 копія	Двосторонній друк, книжна орієнтація, перегортання з довгого краю. Картки вирізати
Картки «Невдача»	1 копія	Двосторонній друк, книжна орієнтація, перегортання з довгого краю. Картки вирізати
Картки «Випадок»	1 копія	Двосторонній друк, книжна орієнтація, перегортання з довгого краю. Картки вирізати
Картки «Запитання»	1 копія	Двосторонній друк, книжна орієнтація, перегортання з довгого краю. Картки вирізати
Картки «Лист у пляшці»	1 копія	Двосторонній друк, книжна орієнтація, перегортання з довгого краю. Картки вирізати
Картки «Цікаве про готелі»	1 копія	Двосторонній друк, книжна орієнтація, перегортання з довгого краю. Картки вирізати
Картки «Туристичні буклети»	1 копія	Односторонній друк. Картки вирізати

Настільна гра «Галопом по Європах» була розроблена Українським фондом «Благополуччя дітей» в межах проекту «Попередження торгівлі людьми шляхом розвитку соціальної роботи та мобілізації громад», що впроваджений Представництвом Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, Українським фондом «Благополуччя дітей» та Західноукраїнським ресурсним центром за фінансової підтримки Швейцарської Конфедерації.

Матеріали настільних ігор для друку були адаптовані в межах проекту «Попередження торгівлі людьми шляхом формування життєвих компетентностей дітей», що впроваджує Український фонд «Благополуччя дітей» у партнерстві з Представництвом Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справ Канади.

БУЛІНГ: ПОРАДИ БАТЬКАМ, УЧИТЕЛЯМ ТА ДІТЯМ

Як побороти булінг: інструкція для дітей, батьків та вчителів

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини, або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин, щоб цькувати

дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно–зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи

психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять,шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують,

оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує,

той, кого переслідують та

ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про

цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли

ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада

для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих

наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові

витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням”

про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати

такі сексистські кліше, як хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе; дівчинка не повинна сама захищатись та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті.

Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може

абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це —вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій

школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення.

До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш

ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає

фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти

цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними,

проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині,

яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що всі так роблять, або він заслуговує на це. Уважно вислухайте і зосередьтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як хлопчики завжди будуть хлопчиками, або глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна

частина дитинства. Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників. Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини,

яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини. Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми

вашої дитини та розлади поведінки.

Поради батькам і дітям: як розпізнати булінг і реагувати на його прояви

Що робити батькам, які дізналися про те, що їхню дитину цькують у школі? Як поводитися дитині, яка стала об’єктом булінгу?

Булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Закон України «Про освіту» містить типові ознаки булінгу:

• систематичність (повторюваність) діяння;

• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу),

спостерігачі (за наявності);

• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної

та (або) фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та (або) спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Як батькам розпізнати булінг щодо своїх дітей:

• у дитини зникає бажання ходити до школи;

• діти уникають участі у спільних шкільних заходах;

• у дитини спостерігаються різкі зміни настрою;

• у дитини пропадають речі або вона приносить їх додому у зламаному чи пошкодженому вигляді;

• у дитини немає друзів у школі;

• дитина відчуває погіршення стану здоров’я.

Як батькам реагувати на ознаки булінгу:

• з дитиною необхідно обговорювати цю проблему якомога спокійніше;

• необхідно створити відчуття захищеності та спокою;

• уникайте звинувачень та не перетворюйте розмову на допит;

• спробуйте знайти чи розробити спільне рішення, яке дасть можливість

дитині почуватись більш захищеною;

• необхідно негайно повідомити про факти булінгу адміністрацію школи;

• з метою притягнення винуватців необхідно повідомити про факти цькування до поліції;

• доречним буде отримати консультацію у психолога.

Поради дітям, як поводитися із кривдником

• Якщо це можливо, ігноруйте кривдника і уникайте контактів з ним.

• Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник.

Говоріть спокійно і впевнено, демонструйте силу духу.

• Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати

силу. Чим агресивніше ви реагуєте, тим більше шансів опинитися у загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.

• Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

• Радимо при явних ознаках вчинення булінгу викликати поліцію, яка має

повноваження приїхати, припинити правопорушення та скласти протокол

про притягнення до адміністративної відповідальності кривдника, який

потім буде розглянутий судом.

Відповідальність за вчинення булінгу

Юридична відповідальність за вчинення булінгу виписана в статті 173-4

Кодексу України Про адміністративні правопорушення.

1) Вчинення булінгу без обтяжуючих обставин: штраф від 50 до 100

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на

строк від 20 до 40 годин.

2) Булінг вчинений групою осіб або повторно протягом року після

накладення адміністративного стягнення: штраф від 100 до 200

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на

строк від 40 до 60 годин.

3) Булінг, вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14

до 16 років: штраф на батьків або осіб, які їх замінюють, від 50 до 100

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на

строк від 20 до 40 годин.

4) Булінг вчинений групою осіб або повторно малолітньою або

неповнолітньою особою віком від 14 до 16 років: штраф на батьків або

осіб, які їх замінюють, від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

5) Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим

підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу

(цькування) учасника освітнього процесу: штраф від 50 до 100

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на

строк до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Якщо під час булінгу вчиняються дії, які підпадають під ознаки інших

правопорушень, то покарання наступає за такі дії додатково. Наприклад,

коли під час цькування особі завдаються тілесні ушкодження, такі дії вже

будуть підпадати під дію Кримінального кодексу України, і в залежності

від тяжкості тілесних ушкоджень наставатиме відповідальність.

Крім того, якщо у процесі булінгу була завдана майнова шкода

(пошкоджено майно, витрати на лікування), то кривдник або його батьки

нестимуть цивільно-правову відповідальність, яка полягає в обов’язку

відшкодувати завдану майнову шкоду.

Як побороти булінг: інструкція для дітей, батьків та вчителів

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або

групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується

постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину:

зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки,

поведінка,

думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття

дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості

характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу

може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто

поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують

психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому

немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть

звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним

насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють,

псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють

особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто

переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

КОГО ТА ДЕ МОЖУТЬ БУЛИТИ ?

КОГО БУЛЯТЬ?

У групі ризику може опинитися будь-яка дитина, яка відчуває, що занадто

вирізняється із загального кола своїх однолітків. Підґрунтям для

глузувань може стати руде волосся, ластовиння, занадто високий або

занадто низький зріст, вага тіла, особлива форма голови, носа, очей,

рота, національність, фізичні обмеження. Успіхи у навчанні, матеріальні

можливості або навіть особливості характеру теж можуть стати основою

для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому

складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи,

навпаки, провокативно.

Всі ці риси не обов’язково, але можуть призводити до булінгу.

ДЕ БУЛЯТЬ?

Як правило булінг відбувається у шкільному просторі та в соціальних

мережах.

Якщо зовнішніх проявів немає або вони неоднозначні, зверніть увагу на

дев'ять найпоширеніших ознак:

Як зрозуміти, що ваша дитина піддається булінгу?

1. У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.

2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками

(гуртки, спорт).

3. Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.

4. Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.

5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.

6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль,

біль у животі, погане самопочуття.

7. Має розлади сну або часті погані сни.

8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької

самооцінки.

9. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити

додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКЩО ВОНА ПІДДАЄТЬСЯ БУЛІНГУ ?

Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити

і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та

вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою

своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою

булінгу:

1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з

дитиною.

2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати

та захистити.

3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і

вона може говорити відверто.

4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему,

вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі

запитання по декілька разів, допитуючись.

6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у

більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих,

не залишатися після уроків тощо).

7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити

про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям.

Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи

життя друга/однокласника.

8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте

уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити

спільну стратегію змін.

9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного

втручання з боку батьків та візит до школи.

10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію

булінгу.

ЯК ДІТИ – АГРЕСОРИ СТАВЛЯТЬСЯ ДО БУЛІНГУ

Діти, які булять, не до кінця розуміють, якої шкоди та страждань

завдають. Булери вважають смішними знущання над слабшою дитиною,

а зустрічаючи схвалення зі сторони друзів-спостерігачів, відчувають себе

сильними та дуже "крутими”.

Деякі діти булять, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у

спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть

виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а

відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж,

нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти

дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках

справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКЩО ВОНА ВИЯВИЛАСЯ АГРЕСОРОМ

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій,

яка страждає від булінгу.

1. Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як

вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що

"всі так роблять", або "він заслуговує на це".

2. Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на

своїх припущеннях.

3. Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики

завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми

агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина

дитинства".

4. Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них

відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного

насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним

підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування,

плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих

речей, принизливі висловлювання або жести.

5. Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно

поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й

усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на

всіх учасників.

6. Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною

проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і

наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

7. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово

триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина

намагається змінити ситуацію.

8. Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це

припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і

невдоволення.

9. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять.

Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої

людини.

10. Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на

емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі

шкільним чи дитячим психологом.

ЯК БАТЬКАМ І ШКОЛІ ЗАПОБІГТИ БУЛІНГУ ?

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію

булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що

насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися

про булінг:

1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна

ігнорувати.

2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей

публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці,

або в малих групах.

3. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.

4. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини

до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.

5. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.

6. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.

7. Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому

безпечно.

8. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів,

запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.

9. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть

підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність

до булінгу.

10. Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

ДО ЧОГО МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ БУЛІНГ ?

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має

деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

– втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у

якому мають перебувати щодня;

– відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує

тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує

вразливість до різних захворювань;

– втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність

до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до

відчуття самотності;

– втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально

навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між

потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії),

емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

– частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та

порушуються закони;

– частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до

ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та

наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

– часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту:

втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

– потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються

менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що

робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого

психолога.

ВИ ПОБАЧИЛИ З ДИТИНОЮ ПРИНИЗЛИВЕ ВІДЕО В СОЦМЕРЕЖАХ ?

Якщо ви побачили принизливе відео із своєю дитиною у соціальних мережах, вам слід спокійно та поступово зробити наступні кроки:

1. Поговоріть з дитиною. Скажіть, що ви не звинувачуєте її у тому, що відео потрапило до мережі (формування культури користування кіберпростором тема, якій слід приділяти багато уваги, але не в кризовій ситуації).

2. Запевніть дитину, що вона може вам довіритись і показати всі образливі відео та фото, як соромно б їй не було. Часто такий контент

інтимного характеру, через що дитині важко про це говорити.

Підкресліть, що вас зараз цікавить не їх вміст, а як їх вилучити з мережі.

3. Напишіть особистого листа до сервісу технічної підтримки соціальних мереж про те, що контент (вкажіть посилання) принижує права дитини, і ви вимагаєте його вилучити.

4. Покажіть дитині, що ви на її боці у цій складній ситуації.

5. Пояснюйте дитині правила безпечного користування соціальними мережами.

До кого звернутися в ситуації булінгу?

 до поліції за номером «102»

 дорослим, кому ти довіряєш (це можуть бути батьки, вчитель або

спортивний тренер, медіатор, старший брат/старша сестра, інші

родичі)

 до психолога, соціального педагога або классного керівника

 до Центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді

 до дільничного офіцера поліції

 до шкільного офіцера поліції

 до служби у справах дітей

 до працівників ювенальної превенції

 до працівників медичного закладу

 до громадських організацій, які працюють в сфері захисту прав та

інтересів дітей

З будь-якими запитаннями про булінг і не тільки, ти можеш звернутися

на Національну дитячу «гарячу лінію»: 0 800 500 225 (безкоштовно зі

стаціонарних) або 116 111 (безкоштовно з мобільних), тут ти можеш

довірливо розповісти про свою ситуацію.

Основними принципами роботи Національної дитячої «гарячої лінії» є

анонімність і конфіденційність. Чому діти телефонують на НДГЛ? Тому

що довіряють – бо вже раз телефонували і отримали допомогу; знають,

що їхні історії нікому не розкажуть, якщо вони самі цього не захочуть;

дзвінки безкоштовні; консультанти або консультантки не бачать номера

телефону, з якого ви телефонуєте; бо хочемо і можемо допомогти вам;

бо розділимо ваш радісний настрій з вами разом. Національна дитяча

«гаряча лінія» працює з понеділка по п’ятницю з 12:00 до 16.00 (години

можуть змінюватися).

Діяльність Національної дитячої «гарячої лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» – для дітей та про дітей.

«Гаряча лінія» приймає дзвінки від дітей та від дорослих, чиї запити

стосуються дітей.

Дитяча «гаряча лінія» функціонує за номером 0-800-500-225

(безкоштовний з мобільних та стаціонарних номерів телефонів по всій

території України).

З 1 червня 2017 року Національна дитяча «гаряча лінія» стала

доступною за коротким номером 116 111 (безкоштовно з мобільних

телефонів), що покращило доступ дітей до отримання консультацій.

Даний номер телефону запроваджений у 26 європейських країнах.

На Національній дитячій «гарячій лінії» консультують психологи, юристи,

соціальні працівники, соціальні педагоги та залучені експерти.

Коло питань, з яких надаються консультації формується на основі

отримуваних запитів від абонентів.

Актуальні теми, з яких консультують на Національній дитячій «гарячій

лінії», – насильство над дітьми та жорстоке поводження з ними у сім’ї та

з боку оточення, психологічні проблеми, негаразди у стосунках з

дорослими та однолітками, статеве життя, сімейні відносини, правосуддя

щодо дітей, майнові права дітей, питання встановлення опіки, а також

булінг і безпека в Інтернеті.

НАКАЗ № 3 – г від 24.01.2020 р Про організацію роботи із запобігання та протидії булінгу.

Додаток до наказу від 24.01.2020. №3 Журнал реєстрації заяв про випадки булінгу (цькування)

Креховицької гімназії Брошнів- Осадської ОТГ

Додаток до наказу №3 від 24.01. 2020_ЗАЯВА

Лист № 790 від 29.12.2018р. Департаменти (управління) освіти і науки обласних, Київської міської

державних адміністрацій_Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і

протидії домашньому насильству та булінгу

Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного

впливу в закладах освіти Наказ МОН № 1646 від 28.12.2019 року МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І

НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ № 1646 від 28 грудня

Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Як допомогти дитині у навчанні?

Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.

Першопричина – це нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво…

Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.

Допомагаючи дитині, підтримуйте зв'язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.

Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.

Ви повинні знати:

a. oЗ ким приятелює ваша дитина.

b. oДе проводить вільний час.

c. oЧи не пропускає занять в школі.

d. oВ якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли:

a. oВ домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).

b. oВ домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)

c. oВ домі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).

d. oВ домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з’ясуйте, хто і з якою метою їх використовує).

e. oВ домі надто часто чути запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).

f. oВідбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).

Не дозволяйте дітям та підліткам:

a. oЙти з дому на довгий час.

b. oНочувати у малознайомих для вас осіб.

c. oЗалишатися надовго вдома без нагляду дорослих родичів на тривалий час вашої відпустки.

d. oЗнаходитися вночі і пізно ввечері на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.

e. oНосити чужий одяг.

Рекомендації батькам п’ятикласників

· Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?» Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.

· Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поводження та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння, консультуйтеся з учителем не рідше, ніж раз на місяць.

· Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина. Відвідуйте всі заходи й зустрічі, організовані батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості дізнатися, як ваша дитина навчається і як її навчають.

· Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Установіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання.

· Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв'язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі.

· Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.

· За будь–якої можливості намагайтеся уникнути значних змін або порушень у домашній атмосфері протягом першого півріччя. Спокій домашнього життя дитини допомагає їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі.

1. 1.У своїх відношеннях з дитиною фотримуйтиесся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку , коли вона цього заслуговує, підчеркуйте навіть незначні успіхи. Памятайте, що гіперактивні діти ігнорують догани і зауваження, але дуже чутливі до найменшої похвали.

2. 2.Не використовуйте фізичне покарання . Ваші відносини з дитиною повинні будуватися на довірі, а не на залякуванні. Вона завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку . Разом вирішуйте труднощі, що виникли.

3. 3.Частіше кажіть «так» виключаючи слова «ні» і « не можна»

4. 4.Доручіть дитині частину домашньої роботи , яку необхідно виконувати щоденно і ні в якому разі не виконуйте її за неї.

5. 5.Заведіть щоденнике самоконтролю і відмічайте в ньому разом з дитиною її успіхи вдома і в школі.

6. 6.введіть бальну або знаковву систему нагородження (можна кожний хороший вчинок відмічати зірочко, а відповідну їх кількість нагрроджувати іграшкою, солодощами або давно обіцяною поїздкю).

7. 7.Виключайте завищених або, навпаки, занижених вимог до дитини. Намагайтеся ставити перед ним задачі, що відповідають їх здібностям.

8. 8.Виділіть для дитини рамки поведінки – що можна робити, а що ні.

9. 9.Не навязуйте дитині жорстоких правил. Ваші вказівки повинні бути вказівними, а не наказами. Потребуйте виконання правил.

10. 10.Проводьте з дитиною більше часу . Його поведінка – спосіб привернути вашу увагу. Грайте з ним, учіть як правильно спілкуватися з іншими людьми, як поводитися у громадських місцях, переходити вулицю, та іншим соціальним навичкам.

11. 11.Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Хваліть дитину за його виконання.

12. 12.Захистіть дитину від перевтоми, вона приведе до зниження самоконтролю та підвищення рухової активності.

13. 13.Додавайте дитині більше можливостей розсходувати надмірну енергію. Тривалі прогулянки, спортивні ігри повинні бути щоденними.

14. 14.Виховуйте у дитини інтерес до якогось заняття. Йому важливо відчувати себе потрібним.

Рекомендації щодо покращення памяті

1. 1.Обовязковою умовою гарного засвоєння є чітке розуміння того, що треба засвоїти. Намагайся иділити логічі та смислові звязки елементів матеріалу, який треба опанувати. Виділи головне і другорядне.

2. 2.Велике значення для запамятовування має емоційне забарвлення, яке можна надати тому. О належить запамятати. Краще, якщо це будуть позитивні емоції (допитливість, намагання бути кращим). Це полегшить запамятовування.

3. 3.Не шукай можливості навантажити пам'ять і потренуватися в запамятовуванні. Намагайся всілякими способами маніпулювати ( порівнювати, вирішувати задачі) інформацією, яку треба запамятати.

4. 4.Є така закономірність: чим більше видів памяті бере участь у запамятовуванні, тим точніе зберігається матеріал і краще відтворюється. Тому треба тренувати всі види памяті.

5. 5.Одне з основних правил покращення памяті- повторення . Корисно повторювати перед сном, а також зранку. Памятай, краще запамятовується початок і кінець інформації!

Батькам п'ятикласників

У п’ятому класі починається новий період у житті дитини. Вона дорослішає, переходить навчатися до середньої школи. Вимоги до навчання змінюються, з'являються нові шкільні предмети.

П’ятий клас – це не тільки новий етап у навчанні, це і новий етап у розвитку особистості.

Поступово змінюється основна діяльність. Головним у житті дитини спілкування, якому діти у цей період присвячують більшість свого вільного часу. Навчання поступово відходить на другий план. Але у п’ятому класі інтерес до навчання зберігається майже у всіх дітей. Тому цей час найкращій для того, щоб навчити дитину вчитися! Для цього необхідно показати дитині, як правильно розподіляти час, відведений на виконання домашніх завдань, навчити виділяти головне під час читання.

У п’ятому класі дитина дуже емоційна, навіть у ставленні до навчальних предметів. Діти із задоволенням беруться за все, що їм до вподоби. Але, зустрівшись з першими труднощами, швидко втрачають зацікавлення у предметі. Емоційність п’ятикласників така висока, що навіть добрі емоції можуть викликати негативну дію.

П’ятикласники дуже активні, багато хочуть зробити, але мало що вміють. Тому необхідно підтримувати їх ініціативність, допомагати у справах.

Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру (імпульсивність, образливість, підвищену чутливість тощо) або здоров’я, негайно повідомте про це класного керівника.

Знайдіть час познайомитися з вчителями-предметниками. Чим раніше ви це зробите, тим легше буде подолати перешкоди, які будуть виникати у процесі навчання.

Якщо ваша дитина чимось ображена, не треба негайно йти до школи і звинувачувати вчитиме. Дитина, безумовно, говорить вам правду, але це тільки її бачення проблеми. Прислухайтесь і до інших учасників подій, тоді ви можете адекватно сприйняти події, що сталися.

Пам’ятайте, ви не зможете все життя прожити за дитину, вона повинна навчитися розв’язувати конфліктні ситуації самостійно.

Часто ви можете почути від своєї дитини, що їй тяжко, раніше було краще. Не підтримуйте цих розмов. Краще допоможіть дитині пристосуватися до нових умов життя. Вашій дитині зараз важко. Ви повинні бути поряд, щоб допомогти дитині перерости цей період!

Чому діти не хочуть вчитися? Більшість батьків вважають, що в основі відмови дитини готувати уроки лежить звичайна лінь. Але та ж сама «ледача» дитина годинами щось майструє або читає, охоче миє посуд, пилососить квартиру, ліпить пиріжки. Виходить справа не в природній ліні! А в чому ж?

1. У панічному страху невдачі. Страх на стільки сильний, що він заважає дитині зосередитися. При чому дитина на відміну від дорослого далеко не завжди усвідомлює те, що з нею відбувається: від цього розгублюється ще більше. Поведінка цих дітей не передбачувана. Вигляд у них відчужений, майже безтурботний. Насправді дитина глибоко травмована шкільними невдачами і, якщо цю травму вчасно не усунути, може розвинутися так званий шкільний невроз. А він чреватий і нервовими зривами, і різними психічними захворюваннями. Тому слід запастися терпінням і допомагати синові або дочці готувати уроки. Навіть якщо, на вашу думку, вони цілком здатні робити їх самостійно.

2. В об’єктивних труднощах. Якщо ваша дитина постійно ухиляється, наприклад, від занять з математики, не поспішайте навішувати на неї ярлик патологічного ледаря. Можливо, їй не дається логічне мислення. У цьому випадку, після того як труднощі залишилися позаду, вона зазвичай перестає ухилятися від уроків.

3. У бажання привернути до себе увагу. Таким дітям не вистачає батьківського тепла. Вони відчувають себе самотніми і розуміють, що шкільна неуспішність – це мало не єдиний спосіб викликати неспокій дорослих.

«Коли все нормально, мама мене не помічає. У неї дуже багато роботи», - чесно признаються вони. Такі діти не сідають у день за уроки, а чекають приходу батьків із роботи і потім цілий вечір «тягнуть резину», не даючи їм не хвилини спокою.

Погрози і покарання у цьому випадку неефективні. Адже по суті виходить, що дитину карають за її жадання любові. Тому перш за все батьки повинні оточити сина або дочку теплом і турботою. І навіть якщо їм здається, що вони отримують все це із лишком.

Коли дитина робить уроки, присуньтеся до неї ближче, погладьте по голові, по спинці, пошепчіть на вушко що-небудь ласкаве і підбадьорююче. Часто дітям потрібна не стільки реальна допомога, скільки відкритий вираз батьківських відчуттів. Тому головне не гарячкувати і не вважати втраченим той час, яким ви проведете, сидячи поряд з дітьми за письмовим столом.

Як допомогти дитині у навчанні? Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.

Перша причина – це нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво…

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

· Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати.

· Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня.

· Обов’язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.

· Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).

· Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.

· Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.

· Заохочення дитини, і не тільки за успіхами у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини.

· Розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини. Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик в одній зі своїх книг опублікував правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя:

· Не віднімай чужого, а своїм ділися.

· Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.

· Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.

· Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

· Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.

· Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність.

· Через оцінки не плач, будь гордим.

· Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.

· Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов’язково в тебе будуть.

· Не зводь наклепів і не наговорюй ні на кого.

· Намагайся бути акуратним.

· Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.

· Пам’ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

1. 1.Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. 2.На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, слов ників.

3. 3.У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини»:

1. 1.Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, редагогів.

2. 2.Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. 3.Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. 4.Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

5. 5.Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми - купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися - купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

6. 6.Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються. Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:

1. 1.Слабка навчальна підготовка у початкових класах.

2. 2.Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

3. 3.Нерозвинута воля - небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. 1.Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.

2. 2.Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

3. 3.Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

4. 4.Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. 1.Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. 2.Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. 3.Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. 4.Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. 5.Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. 6.Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. 7.Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. 8.Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. 9.Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. 10.У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. 11.Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. 12.Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. 13.Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. 14.Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. 15.У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

https://nus.org.ua/affiche/vebiran-pro-ditej-pokolinnya-alfa/

Батьки природньо тривожаться майбутнім своїх дітей. Пропоную вам ознайомитись із порадами американської вчительки.

Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.

“Нова українська школа” публікує поради, записані на зустрічі, яку організувала Atlantic School у Києві.

1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).

3. Нещодавні дослідження (опубліковані виданням Business Insider) свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.

4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.

9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.

10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.

Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.

12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.

13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.

14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.

15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.

16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.

17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.

18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.

20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Досить часто дівчаткам з дитинства нав'язують стереотип, що вона дівчинка і їй можна щось робити, а чогось зовсім не можна. Дитячі психологи радять не зосереджуватись на статі дитини, а вчать чинити відповідно власним переконанням та цінностям.

Ось кілька дієвих порад.

Хоч навчальний рік уже в розпалі, але деякі поради відомої психологині Світлани Ройз і сьогодні є актуальними. Пропоную переглянути відео, в якому кожен знайде корисне для себе.

Психологиня Світлана Ройз запропонувала ще кілька порад батькам щодо забезпечення базових потреб дітей молодшого шкільного віку.

ДІТИ 6-9 РОКІВ (НАСПРАВДІ, ДІТИ БУДЬ-ЯКОГО ВІКУ, АЛЕ ДІТИ ЦІЄЇ ВІКОВОЇ КАТЕГОРІЇ – ОСОБЛИВО) МАЮТЬ ПОТРЕБУ (ОКРІМ БАЗОВИХ – БЕЗПЕКИ, ЛЮБОВІ, РОЗВИТКУ):

У відчутті належності до сім`ї, класу, групи. На питання, які турбують дитину, важливо відповідати, ініціативу – підтримувати, успіхи і починання заохочувати.
У підтримці, бо коли не отримують схвалення або стикаються з поразкою, часто відступають. Всілякі схвалення підтримують самооцінку, стають платформою для подальшого зростання. Але важливо, щоб ми звертали увагу на реальні досягнення, робили акцент на тому, що дитина сама доклала зусиль та отримала задоволення від процесу – і саме тому результат вийшов чудовий. Важливо відчувати різницю між похвалою та підтримкою. Похвала – оціночна, у ній часто звучать слова "гарний/кращий", а підтримка робить акцент на зусиллях дитини. Від похвали діти починають залежати – а підтримка додає їм упевненості та сил, вона важлива і приємна, але не викликає залежності.
У спокійному будуванні кордонів, чіткому визначенні правил, зупинці агресії, захисті від тролінгу, проясненні ситуації.
У безпеці – фізичній, емоційній, кордонів особистості.
У контакті з авторитетом. Дитині цієї вікової категорії потрібен (окрім батьків) дорослий друг-наставник, тьютор. Але важливо пам`ятати, що якщо такий контакт раптово переривається або змінюється тональність, у дитини виникає відчуття, що її зрадили.
У довірі. Якщо дитина раптом в особистому контакті ділиться приватною інформацією, важливо дякувати за довіру і зберігати етику довіри.
У контролі. Якщо завдання є, його потрібно перевірити. Якщо правило встановлено, за його виконанням треба стежити.
У неупередженості. Поганих дітей не буває – є діти, яким погано.
У грі, можливості грати. Це – можливість зберегти контакт з творчим потенціалом.

Як доступно та ефективно познайомити дітей із Covid-19. В Україні створено спеціальний мультик. Пропоную переглянути.

Поради як залишатися гарними батьками.

:) Перегляньте, щось корисне для себе знайдете. Інформація тут.

Поради, як виховувати дітей

Пам’ятка для батьків п’ятикласників «Особливості адаптації учнів до нових умов навчання в середній ланці»

Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі. Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

· Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

· На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами.

· У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а інші учні радіють, тому що за ними так вже не наглядають, як в початковій ланці.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

· Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу.

· Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителями вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини.

· Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

· Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

· Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

· Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ САМОСТІЙНО ВИКОНУВАТИ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ В СЕРЕДНІЙ ЛАНЦІ

· Дотримання розпорядку дня. З дітьми необхідно заздалегідь визначити, чи робити їм уроки відразу після приходу зі школи або, навпаки, ввечері. Однак, після того, як приблизний час виконання домашніх завдань визначено, потрібно дотримуватися розкладу настільки чітко, наскільки це можливо.

· Батькам не слід сидіти поруч з дитиною весь час, поки вона робить уроки. Бачачи, що батьки готові постійно перебувати поруч, діти свідомо вирішують нічого не робити самостійно.

· Спочатку перевірте те, що виконано правильно. Як правило, дорослі в першу чергу звертають увагу на помилки своїх дітей. Варто взяти за правило відзначати, як школяр виконав ті завдання, які зроблені без помилок. А щодо завдань, в яких допущено помилку, сказати дитині: «Я думаю, що якщо ти ще раз перевіриш цей приклад, то у тебе може вийти дещо інша відповідь». Це спонукає учня повернутися до невірно виконаного завдання без відрази і почуття безсилля.

· Не слід дозволяти учневі сидіти за уроками весь вечір безперервно. Якщо дорослий бачить, що за годину або дві дитина майже не просунулася в виконанні домашнього завдання, то треба припинити це марне заняття. Необхідно надати допомогу в його виконанні.

· Кількаразове переписування. Не змушуйте дитину писати спочатку в чернетці й кілька разів переписувати виконане домашнє завдання – це призводить до перевтоми і відвертає дітей від навчання.

· Розуміння матеріалу. Домагайтеся, щоб учень досконало зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання.

· Допомога в заучуванні інформації з підручника. Часто школярі не знають, на що їм треба звернути увагу в процесі читання навчального тексту. У більшості підручників в кінці кожного параграфа є питання. Батькам варто обговорити їх з дитиною.

· Дорослим варто звернути увагу на невербальні сигнали. Дуже багато невербальних сигналів, особливо негативних, можуть бути передані досить просто, навіть якщо батьки про це не підозрюють. Напруженість пози дорослих, зітхання, підняті брови й інші прояви «мови тіла» - все це є невербальними відповідями на промахи дітей. Якщо вони досить чуйні, то швидко сприймуть ці сигнали. Це тільки додасть напруженість у ваші взаємини, пов’язані з домашньою роботою.

ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ НАВАТИ БАТЬКИ СВОЇМ ДІТЯМ ПРИ ПІДГОТОВЦІ УСНИХ ТА ПИСЬМОВИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

При підготовці усних завдань:

· пригадай, що розповідав на уроці вчитель;

· прочитай текст повністю, у разі необхідності скористайся малюнками, схемами, словниками;

· читай текст уважно, намагаючись запам’ятати найголовніше;

· щоб краще запам’ятати матеріал: назви, визначення, дати – запиши їх у чернетці;

· закрий книгу і спробуй подумки уявити розділи або частини прочитаного тексту, спробуй переказати прочитане;

· прочитай текст ще раз, звертаючи особливу увагу на ті місця, які погано запам’яталися;

· розкажи прочитане про себе і вголос;

· якщо інформація погано запам’ятовується, можна написати короткий план прочитаного змісту, використовуючи його.

При підготовці письмових завдань:

· уважно прочитай завдання, подумай, які правила необхідно застосувати у вправі, якщо забув, то подивися у підручнику;

· якщо необхідно, подивися, як виконувалися аналогічні завдання на уроці у класі;

· виконуючи завдання, пиши не поспішаючи, але й не занадто повільно;

· не відволікайся на сторонні справи;

· якщо не зрозумілий зміст вправи, попроси допомоги у дорослих;

· важкі завдання спочатку запиши у чернетку, а після перевірки батьків перепиши у зошит.

Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

Меморандум дітей батькам

1. Не зламайте мене. Я абсолютно точно знаю, що я не повинен мати все те, чого я прошу. Я тільки перевіряю вас.

2. Не бійтеся бути рішучими зі мною. Мені це подобається, оскільки тоді я знаю, як далеко зайшов.

3. Не застосовуйте до мене силу. Це переконає мене, що силою можна вирішити все. Я швидше відгукнуся, якщо мене просто поведуть за собою

4. Не будьте непослідовними. Це заплутує мене, я можу відмовитися навіть від того, що добре знаю та вмію робити.

5. Не давайте зайвих обіцянок, якщо ви не можете їх виконати. Я можу втратити довіру до вас.

6. Ніколи не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось для того, щоб засмутити вас. Інакше я й надалі намагатимуся здобувати такі «перемоги».

7. Не дуже засмучуйтеся, коли я кажу «Я ненавиджу тебе». Я не маю на увазі саме це, але хочу, щоб ви почувалися себе винними за те, що зробили мені зле.

8. Ніколи не змушуйте мене почуватися себе маленьким. Я обов'язково зреагую і виставлятиму себе «великою цяцею».

9. Не акцентуйте уваги на моїх «поганих звичках». Це тільки надихне мене продовжувати робити саме так.

10. Не робіть зауважень у присутності чужих людей. Я краще зрозумію вас, коли ви спокійно скажете на одинці.

Блог шкільного практичного психолога Федорової А.В.

Сторінки

Батькам

ДІТИ 6-9 РОКІВ (НАСПРАВДІ, ДІТИ БУДЬ-ЯКОГО ВІКУ, АЛЕ ДІТИ ЦІЄЇ ВІКОВОЇ КАТЕГОРІЇ – ОСОБЛИВО) МАЮТЬ ПОТРЕБУ (ОКРІМ БАЗОВИХ – БЕЗПЕКИ, ЛЮБОВІ, РОЗВИТКУ):

Поради як залишатися гарними батьками.

Поради, як виховувати дітей

Немає коментарів:

Дописати коментар

Техніки самодопомоги

Підвищення кваліфікації

Загальна кількість переглядів сторінки

Архів блогу

Сертифікат

Мітки

Ні сексуальному насильству