Підвищення самооцінки дитини. Дієві вправи

Підготовлено за матеріалами А.Луньової. 

Самооцінка дітей напряму залежить від того, яке середовище їх оточує та як спілкуються з ними найближчі люди, адже їхній думці малеча довіряє, яка власне і формує дитяче уявлення про себе.

До Вашої уваги 15 найбільш дієвих стратегій поведінки, які допоможуть сформувати у дитини адекватну самооцінку.

1. Правильно хвалити. Це значить хвалити не просто одним словом, а описувати те, що ви бачите і бажано через призму власних почуттів. Наприклад, фраза «Мені подобається як ти намалював цього слоника – в нього такий довгий хобот, і великі вушка, як у справжнього…» суттєво відрізняється від фраз «Молодець!» чи «Гарно намальовано!» тим, що в першому випадку ви показуєте своє відношення до роботи дитини, за допомогою якого дитина більше про себе дізнається, а в другому випадку ви просто констатуєте факт. Хваліть дитину не лише наодинці, а і в присутності інших членів сім’ї. Краще хвалити за зусилля, а не за результат, наприклад, «Тобі, мабуть, було не просто дати погратися своєю новою машинкою. Це було дуже щедро з твого боку».

2. Визнавати право власності дитини та питати дозволу, якщо берете її речі. Якщо ви хочете, щоб дитина вас поважала, не брала речі важливі для вас, не спитавши, то виховуйте цю рису своїм же прикладом. Таким чином ви демонструєте повагу до доньки чи сина і визнаєте право на власний простір, що позитивно впливає на самооцінку.

3. Давати вибір і можливість брати на себе відповідальність. Якщо ви даєте можливість малечі обирати, то визнаєте її право на власну думку, що безумовно формує самооцінку. Хоча дитина і потребує контролю, встановленню меж, але ще більше їй треба життєвий простір, де можна навчитися керувати власними бажаннями і потребами.

4. Привчати до самостійності. Коли ви надаєте дитині все більше справ робити самостійно, то показуєте, що сприймаєте її як особистість, яка сама ладна впоратись. Ви демонструєте їй свою впевненість. А якщо у дитини ще й вийшло зробити щось без допомоги дорослого, похвала, яка слідує після цього, ще раз доведе, що дитина справді варта багато чого. Рекомендації, щодо того, як привчити дитину до самостійності читайте тут.

5. Питайте пораду. Якщо значимий дорослий, який сприймається дитиною всезнаючим і всемогутнім питає у неї пораду, яка стосується його самого, наприклад, «Яку ручку обрати?» чи сім’ї взагалі «До бабусі поїдемо в п’ятницю чи суботу?», то власна значимість у малечі збільшується в рази.

6. Говоріть про почуття. Відома психолог В. Оклендер сказала: «Емоції дитини формують саму її суть, саме її існування. Коли її почуття не мають цінності, вона сама не має цінності». Отже, коли ми говоримо про свої почуття і вчимо дитину говорити про свої, вона відчуває себе прийнятою нами і є безумовно психічно здоровішою, адже негативі почуття не наколюються.

7. Будьте чесними. Є багато ситуацій, коли ми розуміємо, що сказавши дитині правду, істерики не уникнути. Саме тому, батьки часто брешуть, і надають не зовсім здоровий приклад побудови стосунків з оточуючими. Якщо негативні емоції є, то краще, щоб дитина їх виразила одразу, оскільки, дізнавшись правду, крім того, що істерика буде сильнішою, ви ще можете втратити довіру. Згодом дитина розуміє, що батьки, говорячи правду сприймають її, як особистість, з якою можна багато чого обговорити, а не ховатися на неправдивими реченнями. Це безумовно впливає на самооцінку малечі.

8. Давайте можливість дитині експериментувати, задовольняти свою потребу в пізнанні світу, в цікавості. Безкінечні «ні» та «неможна» лише демонструють дитині, що вона багато чого в світі не варта, а тому краще і не пробувати.

9. Сприймайте дитину всерйоз і рахуйтеся з її бажаннями і потребами. Адже дитина сама знає, коли вона голодна чи коли їй холодно.

10. Адекватно реагуйте на невдачу. Намагайтеся ніколи не сварити дитину, якщо в неї щось не вийшло, не пригадувати свої настанови типу “я ж казала, не треба лізти”, “чому ти мене не послухав?”, не нав’язувати малечі почуття провини типу “про що ти думав?”, “тепер ти не зможеш грати іграшкою, ти її зламав”. Ви звичайно можете допомогти дитині зрозуміти причини через які щось не вийшло, але не дорікайте. І найголовніше – акцентуйте увагу не на невдачі, яка трапилась, а на способі виходу з неї.

11. Не порівнюйте дитину ні з ким. Так ви можете принизити значимість малюка, особливо, якщо він виявляється в гіршому світлі. Порівняння може бути корисним лише в одному випадку – коли ви пригадуєте дитині її власні щаблі, де вона чогось досягла чи не досягла.

12. Не принижуйте, не вдавайтесь до фізичного і психічного насилля, не ображайте та не висміюйте. Все це шлях до формування заниженої самооцінки дитини.

13. Ніколи не критикуйте особистість, а якщо дитина і вчинила не зовсім добре, то звертайте увагу лише на дії. Тобто замість фрази «ти – лінивий», можна сказати «ти лінишся зробити…». Робіть лише конкретні зауваження, не починаючи фрази типу «ти завжди…», «ти ніколи…».

14. Проявляйте свою любов всіма доступними вам способами.

15. Будьте для дитини гарним прикладом. Достатньо висока думка про себе, впевненість с своїх силах, дії відповідно до власних інтересів – все це аж ніяк не зашкодить дитячій самооцінці.

Анна Луньова
Дитячий практичний психолог

Як захистити дітей від кібербулінгу – матеріали ЮНІСЕФ

Матеріали підготовлено за сайтами НУШ та ЮНІСЕФ 

За даними опитування ЮНІСЕФ, кожна третя дитина віком 6–17 років бувала жертвою кібербулінгу (умисне цькування у віртуальному просторі). Кожна п’ята дитина повідомила, що через кібербулінг пропускала заняття в школі, а кожна дев’ята постраждала від секстингу (пересилання особистих фотографій і повідомлень інтимного змісту).

Кібербулінг може проявлятися в таких формах:

• нападки, постійні виснажливі атаки (наприклад, сотні повідомлень, постійні образливі коментарі на сторінці);
• самозванство (ситуації, коли людина видає себе за іншу, використовуючи пароль до її акаунту в соцмережах, блозі, пошті, месенджерах тощо, а потім здійснює негативну комунікацію);
• насильство заради розваги (хепі-слепінг): наприклад, коли хтось знімає на камеру насильство, що відбувається насправді, для подальшого розповсюдження в інтернеті;
• публічне розголошення особистої інформації (поширення особистої інформації, наприклад, інтимних фотографій, фінансового стану, паспортних даних тощо з метою образити або шантажувати);
• наклеп (розповсюдження принизливої/образливої неправдивої інформації про людину. Це можуть бути текстові повідомлення, фото, меми тощо).

Більше про кібербулінг можна прочитати тут:

• 10 запитань про кібербулінг
• Як захиститися від кібербулінгу
• Інформація для дітей про кібербулінг за цим посиланням
• Відеокурс за участі Анни Трінчер та Насті Каменських про кібербулінг для підлітків

Якщо ваша дитина поділилася фотографіями чи відео еротичного характеру і їх публічно розповсюдили:

• Спробуйте зберігати спокій і запевнити, що дитина має вашу підтримку й ви допоможете в цій ситуації.
• Дізнайтеся, з ким спочатку дитина ділилася матеріалом, чому були зроблені ці фото та чому надіслані; хто, коли та чому почав їх поширювати. Ці запитання варто ставити без тиску, не звинувачуючи дитину. Поясніть, що це допоможе швидше розібратися та видалити фото з мережі.
• Зверніться до служби підтримки соцмережі чи сайту із запитом видалити зображення.
• Якщо зображення передано іншим дітям у школі, зверніться до навчального закладу дитини, щоби зупинити подальший доступ до зображення. Якщо ви знаєте, хто з дітей це зробив – зверніться до батьків дитини та спокійно поговоріть про ситуацію, пояснивши, що це насильство.
• Повідомте про це кіберполіції (можна звернутися на гарячу лінію за телефоном: 0 800 505 170).

Докладніше про секстинг можна дізнатися тут.

Онлайн-грумінг – це побудова дорослим / групою дорослих довірливих стосунків із майбутньою жертвою з метою отримання її інтимних фото / відео. Зазвичай злочинці реєструються в соцмережах під виглядом молодих людей, адаптуючи свою сторінку під уподобання обраної жертви, чи налагоджують контакт в онлайн-іграх.

Онлайн-грумінг може тривати від одного вечора до декількох тижнів, перш ніж буде отримано перше фото, а далі починаються вимагання грошей, більш інтимних фотографій чи примушування до особистих зустрічей

Дізнатися про те, як захистити дитину від онлайн-грумінгу можна тут.

Оскільки діти стають дедалі більш освіченими у використанні гаджетів та інтернет-мережі, важливо, щоби батьки виявляли пильність до безпеки, коли діти перебувають в соціальних мережах. Про те, що варто знати батькам, аби захистити дитину, читайте тут.

Як зробити цифровий світ дружнім до дітей — за цим посиланням.

Лайфхаки від психолого-педагогічної служби НВК №26

 

Нейроплакат

 Нейроплакат доступний для перегляду за посиланням

Правила роботи з пристроями від колег сайту "На урок"

 

 Запрошую до перегляду презентації про кібербулінг консультанта МЦПРПП Кропивницької міської ради Сосновської М.В.

Кібербулінг

Поради психолога учням

 

Завжди треба бути оптимістом!

 

Адаптація учнів до 10 класу

 

Після дев’ятого класу найчастіше залишаються учні, інтелектуальний рівень яких вищий за середній, але колишній відмінник може перетвориться на середнячка, а «твердий хорошист» — на трієчника.

Батьки, наполягаючи на престижному навчанні, не розуміють, чому їхня дитина стає похмурою, млявою, розгубленою, або, навпаки: дратівливою, агресивною чи зухвалою, злою тощо.

Річ у тім, що змінились критерії оцінювання, втрата звичного статусу в групі, зміна самооцінки, ставлення до себе. Відбувається різка зміна у сфері самосприйняття і самоусвідомлення. Це призводить до розвитку механізмів захисту, неадекватної, неконструктивної поведінки, виникнення афективних реакцій, депресії тощо. Тобто виникає проблема: соціально-психологічна дезадаптація.

Друга проблема — установка на продовження мораторію дитинства. Багато батьків саме тому бажають, щоб їхня дитина перейшла до десятого класу. Вони перед завершенням освіти та вступом до вищого навчального закладу, «дозволяють» дитинці «розслабитися»: провокують інтерес до всього, що не навчання і не робота-спорт: до спілкування (як у підлітків), досвід «дорослого життя» тощо. Це можна зрозуміти: цей досвід, не пов’язаний тільки з навчанням, має величезне значення для подальшого життя та розвитку 15—16-річної людини.

Зазвичай необхідність адаптації виникає у зв’язку з кардинальною зміною діяльності людини і її соціального оточення. У десятикласників змінюється соціальне оточення (новий склад класу та вчителів) і система діяльності (нова навчальна ситуація нового ступеня освіти). Ситуація новизни є для будь-якої людини певною мірою тривожною. А якщо для старшокласника це ще й пов’язано з вибором навчального профілю, то ризики підвищеної тривожності та виникнення шкільної і навіть соціальної дезадаптації збільшуються. Тому зміст адаптаційного періоду в профільних ЗНЗ полягає в тому, щоб зробити природний процес адаптації більш інтенсивним.

 

Мета адаптаційного періоду учнів 10 класів до умов профільного навчання — допомогти учням швидше познайомитися одне з одним, з новими вчителями та з новою навчальною ситуацією.

У юності особливо зростає необхідність у визнанні та захищеності, як ніколи стають актуальними потреби в спілкуванні й одночасно у відособленні. Спілкуючись один з одним, юнаки відчувають необхідність знайти своє «Я», зрозуміти свої життєві перспективи. Тому через весь адаптаційний період проходить ідея самопізнання і самовизначення в життєвих цінностях, в уявленні образу «Я» як власними очима, так і очима інших.

Тому варто навчати дітей відповідного віку засобів самопізнання, самосприйняття і саморозвитку в контексті взаємодії з оточуючими людьми і в умовах культурних, соціальних, економічних реалій суспільства.

Рекомендації вчителям-предметникам щодо навчання, виховання 10-класників

-При визначенні профілю навчання враховуйте не лише здібності, а й професійні наміри учнів.

-Будуйте навчальний процес так, щоб учні сприймали профільне навчання як можливий у майбутньому вид діяльності.

-Щоб допомогти учням краще познайомитись один з одним, або щоб змінити статус «неприйнятих» до колективу, плануйте урочну та позаурочну діяльність учнів у динамічних групах, застосовуйте інтерактивні методи взаємодії, заохочуйте учнів до участі у всіх заходах класного керівника та вчителів-предметників.

-Важливо знати очікування дітей щодо профільного навчання, їх мотивацію, стимулюйте у них бажання вчитись.

-Переконуйте, що успішність навчання залежить лише від самих учнів, їх готовності брати на себе відповідальність за своє майбутнє.

-Організовуйте спільні завдання для хлопців та дівчат, щоб вони мали змогу пізнавати особливості протилежної статті та набувати досвіду статево-рольової взаємодії.

-Для підвищення згуртованості класу, формування навичок групової взаємодії, пропонуйте учням розв’язувати спільно проблемні ситуації та обов’язково аналізувати результати своєї роботи, визначати причини невдач та успіхів.

-Мало бажаних учнів залучайте до різних заходів, що проводяться у школі, підкреслюйте їх достоїнства перед класом, хваліть за найменші успіхи.

-Порівнюйте роботу учня з його попередніми роботами, а не з роботами інших.

-Уникайте критики учнів при свідках.

-Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.

-Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об’єднуйте їх у групи.

-Надавайте можливість учням висловлювати свої думки, формуючи їх індивідуальність та впевненість.

-Проводьте класні виховні години, на яких:

навчайте самоаналізу, самопізнання, самокритики;

-Розвивайте комунікативні здібності учнів:

-Навчайте культури поводження у колективі;

здійснюйте гендерне виховання, пояснюйте особливості чоловічої та жіночої психіки;

здійснюйте профорієнтаційну діяльність;

виховуйте такі якості як толерантність, відповідальність, самостійність.

 

Адаптація п’ятикласників

  

  Перехід учнів із початкової школи до середньої справедливо вважається кризовим періодом. Багаторічні спостереження педагогів та шкільних психологів свідчать про те , що цей етап неминуче повязаний зі зниженням успішності . хоча б тимчасовим. Учням , які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Часто зовнішні зміни збігаються у часі з початком фізіологічних змін в організмі дітей. Усе це , безперечно , відбивається на успішності.

Отже, період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу , як правило повязаний з певними ускладненнями. Упродовж одного – трьох місяців триває процес адаптації, який не завжди позитивно впливає на успіхи дитини. У цей період відбуваються зміни у психиці дитини, трансформуються усталені життєві поняття, розвивається теоретичне мислення, память і сприйняття стають осмисленними. Якщо в початковій школі діти тільки ознайомлювалися з навчальною діяльністю, то в середній – опановують основи самостійних форм роботи, активніше розвивають пізнавальну інтелектуальну сферу.

  Вікові особливості молодшого підлітка: потреба в гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищена втомлюваність; прагнення обзавестися вірним другом; прагнення уникнути ізоляції, як в класі, так і в малому колективі; підвищений інтерес до питання про "співвідношенні сил" в класі; прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого; відсутність авторитету віку; відраза до необгрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому, відсутність адаптації до невдач; відсутність адаптації до положення "гіршого"; яскраво виражена емоційність; вимогливість до відповідності слова справі; підвищений інтерес до спорту.

 

Як зрозуміти, що дитина успішно адаптувалася?

 

 1.Задоволеність дитини процесом навчання; дитина легко справляється з программою.

2.Ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому; 

3.Задоволеність міжособистісними відносинами - з однокласниками і вчителем.

Ознаки дезадаптації:

 1.Втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини.

 2.Небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.

3.Небажання виконувати домашні завдання, негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників. скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.

4.Неспокійний сон, труднощі ранкового пробудження, млявість.,постійні скарги на погане самопочуття.

Як можуть допомогти батьки?
 Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, не дивлячись на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися. Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність. Незважаючи на гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливому контролі з боку батьків, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя. Для п'ятикласника учитель - уже не такий незаперечний авторитет, як раніше, на адресу вчителів можуть звучати критичні зауваження. Важливо обговорити з дитиною причини його невдоволення, підтримуючи при цьому авторитет вчителя. П'ятикласнику вже не так цікава навчання сама по собі, багатьом в школі цікаво бувати тому, що там багато друзів. Важливо, щоб у дитини була можливість обговорити свої шкільні справи, навчання і відносини з друзями в сім'ї, з батьками. Допоможіть дитині вивчити імена нових вчителів. Якщо вас, щось турбує в поведінці дитини, постарайтеся, якомога швидше зустрітися й обговорити це з класним керівником або психологом. Основними помічниками батьків у складних ситуаціях є терпіння, увагу і розуміння. Постарайтеся створити сприятливий клімат у сім'ї для дитини. 

                                  Поради батькам п’ятикласників.

1.  Постійно тримайте в полі зору шкільне життя Вашої дитини, цікавтесь її успіхами,проблемами, труднощами.

2.  Розвивайте інтерес дітей до навчання, стимулюючи пізнавальну активність дітей.

3.  Станьте позитивним прикладом для дитини.

4.  Виробіть разом із дитиною чіткий режим дня.

5.  Розвивайте самостійність дитини до виконання домашніх завдань.

6.  Постійно в невимушеній, доброзичливій атмосфері говоріть з дитиною про її друзів,однокласників.

7.  Залучайте дитину до виконання елементарних господарських обов’язків.

8.  Підтримуйте дитину у виборі захоплень, інтересів, сприяйте пошуку корисних і цікавих справ.

9.  Навчіть дитину радитися з Вами, довіряти Вам.

     10.  Підтримуйте постійний зв'язок з дитиною

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                Поради психолога педагогам

Головна роль в створенні сприятливого клімату в класі належить вчителю. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам.

ПАМЯТКИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
(адаптація учнів 5-го класу)
Шкільне життя п’ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:
— уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу;
— зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п’ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами;
— високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.
Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п’ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності.

Методичні поради для вчителів основної школи
1. Знайомитися з програмою та методикою роботи в початкових класах і спиратись на неї.
2. Зберігати й розвивати традиції, які склались в учнів у процесі навчання в початкових класах.
3. До початку роботи з дітьми ознайомитися з ними, систематично вивчати їх і використовувати одержані дані у процесі роботи.
4. Забезпечити єдність вимог до учнів.
5. Забезпечити поступовий перехід на предметну систему викладання, нову побудову уроків, нові методи та прийоми роботи, нові вимоги до дітей тощо.
6. Розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи.
7. Продовжувати розвиток творчого мислення учнів.
8. Забезпечити поступальний рівномірно висхідний характер навчально-виховного процесу учнів з урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів.
9. Виявляти й розвивати індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності. Проводити профорієнтаційну роботу.
10. Забезпечити міжпредметні зв’язки.
11. Постійно підтримувати зв’язки з колегами з метою взаємодопомоги в роботі та обміну досвідом.
12. Підтримувати зв’язки з учителями початкових класів.
13. Протягом першого місяця навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденники, проводити оцінювання на користь дитини, більшість уроків на початку навчального року будувати на повторенні.
14. Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму у вихідні дні.
15. Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі.

ПАМ’ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-го КЛАСУ
— Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.
— Спрямовуйте свої зусилля на формування позитивного ставлення кожного учня до себе, своїх можливостей засвоєння норм взаємин із однокласниками і педагогами.
— Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).
— Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).
— Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.
— Пам’ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.
— Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
— Співпрацюйте з шкільним психологом з метою вирішення питань формування класного колективу та виявлення особливостей психічного стану школярів.
— Застосовуйте різні види, форми та стратегії для залучення до співпраці батьків: анкетування, індивідуальні консультації, відкриті уроки, тематичні лекторії, родинний клуб та інше. Обговорюйте взаємні очікування для вироблення однакових поглядів на процес розвитку, виховання та навчання учнів.
— Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

ПОРАДИ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ
5-го класу щодо успішної адаптації учнів:
• проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;
• реалізовувати демократичний стиль керівництва;
• не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;
• намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету;
• орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;
• допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:
• проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;
• залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;
• на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;
• звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАСАХ
— Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
— Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.
— Пам’ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
— Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам’ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
— Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
— Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.
— Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.
— Забезпечуйте систематичне повторення.
— Уникайте перевантаження дітей.
— Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах.

Безпека в Інтернеті. Поради батькам

 

Для того щоб уберегти свою дитину від небезпек Інтернету,  дотримуйтесь наступних загальних правил його використання: 

- Створіть за участю дітей домашні правила користування Інтернетом і  вимагайте його неухильного дотримання. Змінюйте його відповідно до віку і  запитів дітей. 

- Попереджуйте дітей, що не слід видавати особисту інформацію в Інтернеті,  в тому числі прізвище, ім’я, домашня адреса, номери телефонів, номер школи,  адреса електронної пошти, прізвища друзів або родичів, дату народження,  фотографії. Нагадуйте, чим це може обернутися. Використовуйте нейтральне  екранне ім’я, яке не видає ніяких особистих відомостей. 

- Наполягайте на тому, щоб підлітки ставили до відома, якщо хто-небудь в  Інтернеті загрожує їм. Ніколи не дозволяйте дітям особисті зустрічі зі знайомими  по Інтернету без контролю з боку дорослих. 

- Допоможіть захиститися від спаму. Навчіть підлітків не відповідати на  небажані листи. Використовуйте фільтри електронної пошти для блокування  небажаних повідомлень. Поясніть, що незаконне копіювання чужої роботи – музики, комп’ютерних ігор та інших програм – є крадіжкою. 

- Розкажіть дітям про правила поведінки в Інтернеті. Діти ні в якому разі не  повинні використовувати Мережу для хуліганства, поширення пліток або погроз  іншим людям. Будьте уважні до Ваших дітей! 

- Переконайтеся, що підлітки радяться з Вами перед покупкою або продажем  чого-небудь в Інтернеті. 

- Обговоріть з підлітками азартні мережеві ігри і пов’язаний з ними ризики.  Нагадайте, що дітям не можна в них грати. 

- Підтримуйте рівень безпеки вашого комп’ютера на належному рівні. Якщо  Ваша дитина краще за Вас розбирається в програмному забезпеченні, то чому б не  доручити йому турботу про безпеку ваших сімейних комп’ютерів? 

- Якщо Ваші діти пишуть блоги, переконайтеся в тому, що вони не  розповідають занадто багато про себе. Проведіть оцінку служби блогів і з’ясуйте,  чи забезпечує вона можливість написання особистих блогів, захищених за  допомогою паролів. Збережіть адресу блогу Вашої дитини і регулярно  перевіряйте його. 

- Переглядайте інші блоги, відшукуючи позитивні приклади для наслідування  для Ваших дітей.

 

 Кожна людина має свій ресурс. Досить важливо вміти його не тільки відкривати, наповнювати, а й грамотно відновлювати та ділитись ним. Пропоную пригадати минулорічні ресурсні зустрічі із відомою психологинею С.Ройз.

Будьмо здорові!

https://resursna-skrynia.nus.org.ua/